Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегією суддів зазначено, що оскільки податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку, коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26.05.2022), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.
У той же час, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки зокрема щодо дотримання термінів реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період, починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022.
Оскільки в межах спірних правовідносин податкові накладні позивач склав у період з 14.02.2022 по 15.08.2022, а зареєстрував в ЄРПН у період з 03.08.2022 по 02.09.2022 з порушенням строку, визначеного пунктом 201.1 статті 201 ПК України, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Окрім того, позивач упродовж розгляду справи не доводив наявність обставин його звернення до податкового органу з відповідною заявою на виконання положень Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин не надавав, підставами позову не визначав.
Верховним Судом зауважено, що Закон України від 12.01.2023 № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.
Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.
А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.
Також, на переконання Верховного Суду, позивач помилкового тлумачить положення пункту 69.2 статті 69 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, вважаючи, що законодавець дозволив проведення камеральних перевірок лише в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 залишено без змін.
(Джерело: ДПСУ)