Колегія суддів переконана, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв’язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був подати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.
Із долучених до матеріалів справи первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур) суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність можливості встановити зв’язок отриманих від контрагента маркетингових послуг із господарською діяльністю позивача. Зазначені документи не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції (відсутній конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також не зазначено, в чому виражений результат наданих послуг), що не дає можливості пов’язати такі документи з конкретною господарською операцією.
(Джерело: Постанова ВС від 15.10.2019 р. у справі № 826/10402/17)
