Відповідно до п. 140.5. ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:
• на суму витрат з нарахування роялті (п.п. 140.5.6 ПКУ) (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 пі.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ), що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відсотки чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (крім суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”), а для банків – в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному (обмеження не застосовуються платником податку, якщо сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом “витягнутої руки”, відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту);
• на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі (п.п.140.5.7 ПКУ), якщо роялті нараховані на користь:
• нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.
• нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.
• нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є.
(Джерело: ОВПП ДФС)
