Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Причому орендна плата з урахуванням її індексації за вимогами ч. 1 ст. 284 ГКУ є однією з істотних умов договору оренди. Своєю чергою, орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГКУ).
Відповідно до вимог п.п. 164.2.5 ПКУ дохід фізособи від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ПКУ, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізособи.
Водночас податківці зауважили, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід ФОП, з якого сплачується ЄП згідно зі спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ (п.п. 165.1.36 ПКУ).
З огляду на п.п. 1 п. 292.1 ПКУ, згідно з яким доходом ФОП є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ, доходи платника ЄП від надання в оренду нерухомого майна визначаються з огляду на розмір орендної плати, визначеної за погодженням сторін у договорі оренди. Водночас, на думку податкової служби, під час визначення доходу ЄП слід враховувати розмір мінімальної суми орендного платежу, встановлений згідно з Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженою постановою КМУ від 29.12.2010 № 1253.
(Джерело: ДПС у Харківській області)