Відповідно до ст. 759 глави 58 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ст. 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з підпунктами 170.1.1 та 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку – орендодавця щодо доходу, отриманого від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) є орендар.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Здно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку № 4, дохід, отриманий платником податку у вигляді додаткового блага відображається податковим агентом у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою «126».
Враховуючи викладене, податковий агент – орендар у податковому розрахунку за ф. 1ДФ суму сплачених комунальних платежів за спожиті ним комунальні послуги, яка згідно договору оренди не включається до орендної плати, та відшкодовується фізичній особі – орендодавцю, відображає як дохід отриманий у вигляді додаткового блага під ознакою «126».
(Джерело: категорія 103.25 ЗІР)