У ході судового розгляду було з’ясовано, що контролюючий орган виявив недостовірні дані у податкових деклараціях, поданих платником податку, тому і направив останньому письмовий запит на підставі п. 73.3 ПКУ. Платник податку, на думку контролюючого органу, надав неповну відповідь на запит. На цій підставі контролюючий орган, не проінформувавши платника про те, якої інформації недостатньо, видав наказ про призначення позапланової документальної перевірки. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про відсутність законних підстав для видачі зазначеного наказу та визнали дії контролюючого органу протиправними.
Верховний Суд підтвердив дану позицію, звернувши увагу на те, що часткове надання платнком податку необхідної інформації контролюючому органу не можна вважати повним ненаданням відповіді на запит. Відтак, призначення перевірки не відповідає у повній мірі вимогам п.п. 78.1.4 ПКУ.
Верховний Суд додатково зазначив, що запит контролюючого органу про надання інформації повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податкового законодавства. В іншому разі платник податку не має об’єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження. Отже, надання платником податку інформації не у повній мірі у відповідь на запит контролюючого органу не можна вважати ненаданням відповіді, тому проведення перевірки на цій підставі є незаконним.
(Джерело: Постанова Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 813/4042/17).