Підпунктом 140.5.11 ПКУ встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників, які оподатковуються за ставкою 0% згідно з п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ.
Цивільно-правова відповідальність є однією із форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом застосування стосовно нього санкцій, що тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, яка передбачена нормами Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
З урахуванням статей 546 та 549 Цивільного кодексу, ст. 230 Господарського кодексу неустойкою (штрафом, пенею) визнається сума санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
При цьому пп. 14.1.265 ПКУ передбачено власне визначення штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), якою у податкових відносинах вважається плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованих органами ДФС у зв’язку з порушенням платником податку вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, визнаються витратами згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування. При цьому на суму таких штрафних (фінансових) санкцій та пені різниця для збільшення фінансового результату до оподаткування не виникає.
