Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників ПДФО заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Проте податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги (п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Перелік таких документів та порядок їх подання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».
Згідно із п. 169.3 ст. 169 ПКУ у випадку, якщо платник ПДФО має право на застосування пільги за кількома підставами, то в заяві необхідно вказати, яким видом пільги платник хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи.
Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету ПДФО з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника ПДФО.
Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату ПДФО є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.
(Джерело: ДПС у Дніпропетровській області)