Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Якщо непрацездатність настала у період відпустки, відпустка продовжується на відповідну кількість днів, коли працівник відповідно до листка тимчасової непрацездатності був непрацездатним. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, настання обставин, викладених у ч.2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» не дає працівнику право на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. Навіть при продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працівника, невикористана частина щорічної відпустки по закінченні зазначених обставин, не використовується працівником самостійно, її повинно бути надано. Ця частина відпустки надається через видання роботодавцем наказу на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви.
Тобто, невикористана частина щорічної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працівника переноситься на інший період або продовжується на підставі листка тимчасової непрацездатності, заяви працівника та наказу роботодавця про перенесення (продовження) відпустки.
(Джерело: Держпраці у Полтавській області)