Підпункт 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Кодексу передбачає, що одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Окрім того, у п. 56.21 ст. 56 Кодексу стверджується, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, на підставі висновків рішення суду до платника податків- правонаступника переходять усі права та обов’язки з урахуванням зобов’язань реорганізованого підприємства зі сплати податків та можливістю врахувати від’ємне значення об’єкта оподаткування реорганізованого підприємства.
(Джерело: лист ДПС від 15.11.2019 р. № 1350/6/99-00-07-02-02-15/ІПК)
