Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Спосіб компенсації працівнику роботи у вихідні дні (надання інших вихідних днів чи підвищеної оплати) визначається за згодою сторін трудового договору, про що в наказі про залучення працівника до роботи у зазначені дні роботодавцем має бути прямо обумовлено про конкретний спосіб компенсації працівникові роботи у такі дні.
Порядок обліку робочого часу працівників визначено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 “Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці” (зі змінами).
Відмітки у табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу у вихідний робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити відмітку “Ін” – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством.
Тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.
Щодо норми тривалості робочого часу повідомляємо, що загальна норма тривалості робочого часу залишається незмінною, незалежно від того, на який місяць припадає день відпочинку. Змінюватися можуть лише графік роботи окремого працівника та розрахунок його заробітної плати.
(Джерело: лист Мінекономіки листі від 25.12.2024 № 4701-05/93342-09)