Відповідно до п.п. 392.1.1 ПКУ контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи — резидента України або юридичної особи — резидента України відповідно до правил, визначених ПКУ.
Юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об’єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов’язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у контрольованої іноземної компанії статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації.
З урахуванням положень ст. 392 ПКУ контролюючою особою є фізична особа або юридична особа — резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК. Своєю чергою, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа — резидент України або юридична особа — резидент України:
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 %, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 % за умови, що декілька фізичних осіб — резидентів України та/або юридичних осіб — резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 % і більше, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України — пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Водночас п.п. 392.1.3 ПКУ визначено, що під часткою в іноземній юридичній особі слід розуміти корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка в юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:
а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або
б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.
З огляду на наведені норми індивідуальне підприємництво не може бути КІК у розумінні положень ст. 392 ПКУ.
(Джерело: ДПС в Івано-Франківській області)