Строки виплати заробітної плати працівникам визначені частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), а саме: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Роботодавці, винні в порушенні зазначених термінів, притягаються до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до законодавства.
Разом з тим, частиною третьою статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
При цьому слід пам’ятати, що звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
Окрім того, у зв’язку з несвоєчасною виплатою зарплати в роботодавця виникає обов’язок виплатити працівникові компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат».
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, у тому числі під час воєнного стану.
(Джерело: ДПСУ)