Законодавство не визначає переліку робіт, що можуть виконуватися дистанційно. Роботодавець самостійно вирішує, чи може робота виконуватися поза межами підприємства. Наприклад, якщо це продаж товарів у магазині або виробництво на заводі, працівники можуть працювати виключно на території підприємства. Однак, якщо це адміністративна робота, яку цілком можливо виконувати поза приміщеннями роботодавця, можна перевести працівника на дистанційну роботу.
Окрім цього, за можливості й наявності ресурсів закон дозволяє переводити на дистанційну роботу:
- вагітних жінок;
- працівників, котрі мають дитину віком до трьох років або доглядають за дитиною до шести років (за медичними показаннями);
- працівників, котрі мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
- батьків чи опікунів дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- працівників, щодо яких на робочому місці були вчинені дії з ознаками дискримінації – тимчасово на два місяці.
Разом з тим, з 16 липня 2021 року діє типова форма трудового договору для дистанційної роботи.
Необхідно зазначити в договорі:
- найменування роботи, професії або посади працівника;
- трудові функції;
- терміни дії договору;
- умови оплати праці;
- тривалість робочого часу й відпочинку;
- порядок і терміни забезпечення обладнанням, програмно-технічними й іншими засобами та/або розмір, порядок і терміни виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними засобів та інших відшкодувань витрат;
- порядок і терміни подання звітів про виконану роботу;
- способи комунікації між працівником і роботодавцем тощо.
(Джерело: Держпраці у Запорізькій області)