1 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (законопроект за реєстр. №7251), розроблений з метою оптимізації порядку взаємодії між працівником та роботодавцем в умовах воєнного стану, а також забезпечення належного рівня гнучкості трудових відносин у зв’язку з наявними законодавчими прогалинами у регулюванні трудових відносин.
Законом передбачається:
1) встановити, що на час оголошення воєнного або надзвичайного стану усі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу можуть здійснюватися та вестися в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ, відповідно до законодавства у сфері електронного документообігу;
2) передбачити порядок припинення трудового договору з працівником або фізичною особою, яка використовує найману працю у разі їх смерті, визнання судом безвісно відсутніми або оголошення померлими;
3) ввести додаткову підставу для розірвання трудового договору – відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці;
4) запровадити додаткову підставу для звільнення працівника – неможливість забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій, а також ввести особливу процедуру вивільнення таких працівників;
5) залишити за учасниками бойових дій, постраждалими учасниками Революції Гідності, особами з інвалідністю внаслідок війни право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 14 днів;
6) відшкодувати працівникам та роботодавцям пов’язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії за окремим механізмом;
7) дозволити здійснювати позапланові заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю в період воєнного стану;
8) встановити строк, коли має бути виплачена заробітна плата за час відпустки, а саме не пізніше останнього дня, що передує дню початку відпустки;
9) конкретизувати порядок регламентації робочого часу та часу відпочинку у період дії воєнного часу, зокрема, відносно категорій працівників, яким може бути збільшено тривалість роботи впродовж тижня, уточнити порядок надання щорічної основної відпустки;
10) визначити поняття сумісництва;
11) визначити особливості проходження служби державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану;
12) уточнити порядок вивільнення працівників, в тому числі масового вивільнення;
13) збільшити оплату праці у розмірі, збільшеному пропорційно збільшенню норми праці, на період дії воєнного стану;
14) уточнити норму про повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та умов оплати праці у період дії воєнного стану;
15) надавати протягом періоду дії воєнного стану в обов’язковому порядку працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустку без збереження заробітної плати тривалістю не більше 90 календарних днів.
(Джерело: ВРУ)