Відповідно до пп. 39.2.1.4 ПКУ господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.
Операції, що визнаються контрольованими, – це господарські операції, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків. Перелік таких операцій наведено у пп. 39.2.1.1 ПКУ.
Оскільки сума отриманого кредиту не впливає на фінансовий результат до оподаткування, що є об’єктом оподаткування податком на прибуток, то сума наданих або отриманих кредитів не враховується при визначені вартісного критерію контрольованих операцій для цілей трансфертного ціноутворення.
Тобто, операція з отримання та повернення кредиту не є контрольованою операцією. І не впливає на визнання інших операцій з нерезидентами контрольованими.
А відсотки за такими кредитами якраз враховуються при визначенні вартісного критерію, визначеного пп. 39.2.1.7 ПКУ. Оскільки, такі нараховані відсотки отримувач кредиту враховує у складі витрат і сума таких відсотків впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток.
Кредит надається і повертається в іноземній валюті. Так само, в іноземній валюті сплачуються і відсотки за таким кредитом. А отже, і валютні кошти, і заборгованість з повернення кредиту і сплати відсотків є монетарними статтями балансу. За ними в бухгалтерському обліку (відповідно до П(С)БО 21) виникають курсові різниці, тобто:
- дохід від операційної та неопераційної курсової різниці враховується для обчислення річного доходу (150 млн грн) платника податків. Про збитки від таких курсових різниць вони чомусь забувають;
- такий дохід (і, виходить, й збитки) не враховується для обчислення обсягу господарських операцій (10 млн грн) платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення.
(Джерело: лист ДФС від 29.05.2018 р. №2355/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)