Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності стягнення сплати податкового зобов`язання по земельному податку.
Судами встановлено, що позивачем проводилася оплата грошових зобов`язань із земельного податку за вказані податкові періоди, проте грошові кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов`язань, відповідачем автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів.
Верховний Суд виснував, що сплата позивачем податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Тобто, аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення). Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України – це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відтак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 821/167/18 касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.