Верховний суд висловив позицію щодо дисконтування кредиторської заборгованості в рамках договору позики.
Платники поки можуть бути спокійні у разі надання фінансової допомоги (позики) за договорами поворотної фінансової допомоги. Основне слід визначити і не помилитися у договорі ПФД, які це будуть зобов’язання – короткострокові чи довгострокові та строк погашення.
Скаргу ДПС у м. Києві залишено без задоволення. Позиція судів поки по дисконтуванню не змінюється, але є моменти. Основна помилка податківців, це застосування формули при обрахунку дисконту, яка ґрунтується на нормах міжнародного стандарту фінансового обліку, в той час як СГ застосовують національне П(С)БО.
Основні тези з постанови суду:
«Для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договором позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються лише на довгострокові зобов`язання.
Разом з тим, ВС вважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанції, що позика, отримана товариством за відповідним договором є короткостроковою, оскільки сторонами погоджено можливість дострокового її погашення.
В даному випадку є правильними висновки відповідача, що договір позики є довгостроковим, оскільки його умовами визначено, що строк виконання даного зобов`язання настає більш ніж протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. На підтвердження такого висновку свідчить і фінансова звітність товариства, в якій кредиторська заборгованість за зазначеним договором обліковується як «інші довгострокові позики в іноземній валюті».
Для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договором позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються лише на довгострокові зобов`язання.
Разом з тим, Суд вважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанції, що позика, отримана товариством за відповідним договором є короткостроковою, оскільки сторонами погоджено можливість дострокового її погашення.
В даному випадку є правильними висновки відповідача, що договір позики є довгостроковим, оскільки його умовами визначено, що строк виконання даного зобов`язання настає більш ніж протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. На підтвердження такого висновку свідчить і фінансова звітність товариства, в якій кредиторська заборгованість за зазначеним договором обліковується як «інші довгострокові позики в іноземній валюті».
Тобто, визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. Тому позиція контролюючого органу щодо посилання на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, є неправомірною та не відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, застосований відповідачем розрахунок за формулою дисконтування заборгованості позивача є неправомірним, оскільки ґрунтується на нормах міжнародного стандарту фінансового обліку, в той час як позивач застосовує національне П(С)БО.
(Джерело: Постанова від 21 червня 2023 року справа №640/9281/19)