Зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами – це простій (стаття 34 Кодексу законів про працю України).
Простій може стосуватися як окремого працівника, так і певної категорії працівників, дільниці, цеху чи всього підприємства, залежно від обставин, що стали причиною простою (технічна несправність обладнання, відсутність електрики, зупинення виробництва, відсутність матеріалів, обмеження ресурсів тощо).
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за ініціативи роботодавця у зв’язку із призупиненням діяльності підприємства або зменшенням виробництва не допускається. Такі відпустки надаються виключно за ініціативи працівника на підставі його особистої заяви.
(Джерело: Держпраці)