Вимогами частини третьої статті 115 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не менше від оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Тобто, якщо роботодавець виплачує аванс за фактично відпрацьований час з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівників, то норма ч. 3 ст. 115 КЗпП України буде виконана, ніякого порушення не буде.
Зокрема, статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ встановлено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Роботодавець повинен вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
При кожній виплаті заробітної плати утримується із неї ПДФО (18%) і ВЗ (1,5%), а іноді проводяться ще і додаткові утримання, наприклад профспілкові внески чи аліменти.
Законодавство дозволяє утримувати із заробітку працівника не більше 20% додаткових утримань, а в окремих випадках 50% (ч. 1 ст. 128 КЗпП України).
При утриманні аліментів на неповнолітніх дітей загальний розмір усіх утримань при кожній виплаті зарплати не може перевищувати 70% (ч. 3 ст. 128 КЗпП України).
(Джерело: Держпраці)