Правила та порядок одноразового (спеціального) добровільного декларування встановлено підрозділом 94 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
До вказаної дати громадяни мають можливість легалізувати за низькими ставками активи, набуті з 1991 року до 1 січня 2021 року, які підлягали оподаткуванню в момент їх отримання, але не були задекларовані та оподатковані в порушення податкового та валютного законодавства.
Це можуть бути:
- грошові кошти, валютні цінності,
- нерухомість, земельні ділянки,
- рухоме майно (транспортні засоби, предмети мистецтва, дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо);
- право грошової вимоги,
- частки (паї) у майні юридичних осіб, корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності
- цінні папери та/або інші фінансові інструменти, визначені законом;
- права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди;
- та інші активи, які розміщені в Україні або за її межами, що належать особі на праві власності.
Декларанти, які у повному обсязі сплатили збір з одноразового добровільного декларування, звільняються від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства, та від обов’язку нарахування та сплати податків стосовно доходів, які стали джерелом одержання задекларованих активів та у подальшому можуть вільно розпоряджатися своїм майном.
Декларантами можуть бути: резиденти України, у тому числі самозайняті особи, а також особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків (пункт 3 підрозділу 94 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
(Джерело: ДПСУ)