Частиною третьою ст. 333 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі змінами та доповненнями передбачено, що фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Враховуючи зазначене надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) фізичній особі у т.ч. фізичній особі – підприємцю не є діяльністю у сфері фінансового посередництва, а отже не суперечить вимогам п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ щодо перебування на спрощеній системі оподаткування.
Водночас, діяльність юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи з надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) фізичній особі у т.ч. фізичній особі – підприємцю на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво, за умов здійснення якої платник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
При цьому ч. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
До доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, ставка єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ПКУ (п. 293.5 ПКУ).
(Джерело: ДПС України)