До щорічних додаткових відпусток належать відпустки:
- за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
- за особливий характер праці.
Відповідно ст. 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, робіт цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Додаткова щорічна відпустка можна надавати одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів.
У перший рік роботи працівника право на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.
У другий і наступні роки роботи щорічні відпустки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року, однак тривалість щорічної додаткової відпустки має бути розрахована залежно від часу зайнятості працівника в умовах, передбачених відповідним Списком, пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси установи, особисті інтереси працівників.
Стаття 11 Закону України «Про відпустки» забороняє ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом року працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці чи з особливим характером праці.
Для надання щорічної додаткової відпустки потрібно провести атестацію робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць за умовами праці здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і відповідно базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями.
У випадках, коли тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, вказаної у Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.
Працівникам, професії і посади яких передбачені в розділі «Загальні професії за всіма галузями господарства», додаткова відпустка надається незалежно від того, в яких виробництвах чи цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Списку.
Якщо працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо по кожному виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівника в цих умовах.
(Джерело: Держпраці у Рівненській області)