Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Порядок укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – Договір про добровільну участь) врегульовано ст. 10 Закону № 2464 та розділом V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція).
Частиною першою ст. 10 Закону № 2464 визначено категорію платників, які мають право на добровільну сплату ЄСВ.
Відповідно до частини п’ятої ст. 10 Закону № 2464 договором про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Договір) може бути передбачена одноразова сплата особою ЄСВ за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.
Таким чином, фізична особа, яка відповідає вимогам частини першої ст. 10 Закону № 2464, може прийняти добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування шляхом одноразової сплати єдиного внеску за періоди з 01 січня 2004 року. Тобто сплата ЄСВ за попередні періоди до 01 січня 2004 року, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, положеннями Закону № 2464 не передбачено.
При цьому, поняття «страховий стаж» запроваджено Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким встановлено, що страховий стаж визначається для періоду роботи чи іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу, починаючи з 01 січня 2004 року.
(Джерело: категорія 201.05 ЗІР)