Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ) передбачені причини, за яким роботодавець може відсторонити працівника від роботи:
- у разі появи його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- у разі відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Під час відсторонення від роботи трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються. Одначе, при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов’язків.
Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.
Враховуючи те, що заробітна плата виплачується за виконану роботу (ст. 94 КЗпПУ, ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995р. №108/95-ВР), відсторонення від роботи повинно було б здійснюватися без збереження заробітної плати. Однак, законодавством встановлені окремі випадки, коли заробітна плата у разі відсторонення від роботи зберігається або працівникові виплачується допомога відповідно до державного соціального страхування.
Згідно зі статтями 7, 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994р. №4004-ХІІ відсторонюються від роботи особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або особи, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, передбачених законодавством. Воно оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації (далі — підприємство), і про це працівника мають повідомити. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його спричинили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
Працівник після відсторонення від роботи може бути тимчасово або постійно переведений на іншу роботу, наприклад за результатами обов’язкового медичного огляду, якщо в медичному висновку буде зазначено про неспроможність працівника виконувати передбачену трудовим договором роботу внаслідок стану здоров’я.
Відсторонення працівника від роботи може передувати звільненню працівника, зокрема за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпПУ у зв’язку з появою його на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
(Джерело: Держпраці у Кіровоградській області)