Відповідно до вимог статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні.
У разі, якщо заява співробітника про звільнення за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу на конкурсній основі, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Термін попередження працівником власника або уповноваженого ним органу обчислюється з наступного дня після подачі заяви.
Якщо співробітник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, якщо на його місце запрошено іншого співробітника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Щоб звільнитися за власним бажанням працівник повинен написати заяву з проханням звільнити його за власним бажанням і надати її до безпосереднього керівника або уповноваженої особи підприємства, у разі неможливості безпосереднього подання заяви – надіслати її поштою рекомендованим листом з описом вкладенням та з повідомленням про вручення (день отримання такого листа буде вважатись днем подання працівником заяви про звільнення).
Після отримання та розгляду заяви про звільнення керівник візує заяву про звільнення та передає у відділ кадрів для видачі відповідного наказу, внесення запису про звільнення до трудової книжки та видачі трудової книжки працівнику.
У разі якщо роботодавець, отримавши заяву працівника про звільнення не вчинить дій, направлених на звільнення, особа має право звернутись до суду за захистом своїх прав щодо припинення трудових відносин з підприємством, внесення відповідного запису до трудової книжки та безпосередньо її отримання.
Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93 р. № 58, запис про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Так, при розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з …. , стаття 38 КЗпП України».
(Джерело: Держпраці у Миколаївській області)