Транзитні послуги, відповідно до ст. 7 Закону України від 20.10.1999 № 1172 -XIV «Про транзит вантажів» (далі – Закон № 1172), призначаються для споживання та використання за межами митної території України та надаються на підставі дво- або багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.
Отже, з метою застосування п. 197.8 Кодексу під час надання послуг, пов’язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).
Транзит вантажів – перевезення транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.
При цьому, транзитні послуги – безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо (ст. 1 Закону № 1172).
Згідно зі ст. 6 Закону № 1172 транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною (в залежності від обраного транспорту), складеною мовою міжнародного спілкування.
Таким чином, операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також послуг, які безпосередньо пов’язані з транзитом вантажів, що здійснюються в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо, та операції з постачання додаткових (супутніх) послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням), звільняються від оподаткування ПДВ за умови надання відповідних документів.
Проте, послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов’язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від обкладення ПДВ на підставі п. 197.8 Кодексу.
(Джерело: ОВПП ДПСУ)