Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст. 187 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 КЗпП України, допускається прийняття на роботу лише тих неповнолітніх осіб, які вже досягли шістнадцяти років. Але, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу й особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі.
Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП України).
Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.
Також допускається прийняття на роботу осіб, яким виповнилося чотирнадцять років. Але це, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 188 КЗпП України, можливо лише при дотриманні наступних умов:
– прийняття на роботу у вказаному віці підлягають тільки учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів;
– такі особи можуть виконувати лише легку роботу, що не заподіє шкоди їхньому здоров’ю;
– їх робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);
– знову ж таки необхідна наявність згоди одного з батьків (чи особи, що їх замінює, – усиновлювача чи опікуна).
Згідно ст. 189 КЗпП України, на кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.
(Джерело: Держпраці у Запорізькій області)