У сьогоднішні дні надомну працю застосовували подекуди для професій, які дають змогу ефективно працювати і з дому (програмісти, креслярі, журналісти та інші). Тим самим роботодавець економить на організації робочих місць, комунальних платежах, нерідко — на орендованій площі, а працівники натомість не витрачаються на проїзд і можуть працювати в домашніх капцях та халаті. Але це — ідилічне бачення, а життя підкинуло більш неприємний привід для переводу на надомну працю — карантин через загрозу поширення епідемії.
Однак, зміна істотних умов праці не повинна спричиняти примусу до праці, про яку працівник не знав та не готувався. Адже у частині третій ст. 32 КЗпП передбачено, що на роботодавця покладено обов’язок попередити працівника щонайменше за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці. Однак у разі надзвичайних обставин, як-от в період поширення коронавірусної хвороби, звісно, запасу такого часу немає. Потрібно діяти швидко і рішуче. Як же це зробити в рамках чинного законодавства?
Працівники можуть самостійно звернутися до роботодавця з проханням внести зміни до їх трудових договорів, а саме — про коригування їх умов праці. Для цього працівникам потрібно написати заяву з проханням перевести їх на надомну (дистанційну) працю на період оголошеного Урядом в країні карантину через коронавірус. У такому разі за наявності добровільних заяв працівників не діє вимога про двомісячний строк щодо попередження про зміни істотних умов праці. Тож роботодавець буде вправі одразу на підставі отриманих заяв від своїх підлеглих видати наказ на переведення їх на дистанційну роботу.
Водночас роботодавцю необхідно врахувати, що не всіх працівників можна перевести на дистанційну роботу. Також відповідно до п. 12 Положення №275 забороняється доручати надомникам виконання тих видів робіт, котрі створюють незручності для проживання сусідів.
(Джерело: Держпраці в Одеській області)