Аналіз ст. 173 ПКУ, яка регулює порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна, зумовив висновок судів попередніх інстанцій про те, що дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але/або не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, або не нижче оціночної вартості такого транспортного засобу, визначеної згідно з законом (за вибором платника податку).
Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів затверджено постановою КМУ від 10.04.2013 р. № 403. У висновках акта перевірки вказано, що загальна середньоринкова вартість спірних легкових автомобілів, реалізованих позивачем, за даними сайта Мінекономіки становить 2 113 123,65 грн. Водночас загальна вартість фактично реалізованих позивачем транспортних засобів становить 244 210,48 грн. Тому визначальним для вирішення цього спору є той факт, чи Товариством реалізовано п’ять транспортних засобів за цінами, нижчими від ринкових.
Надаючи оцінку цим обставинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з наданої податковим органом інформації неможливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів. Додаток до акта перевірки містить лише кінцевий результат розрахунку відповідачем середньоринкової вартості реалізованих позивачем спірних легкових автомобілів за відсутності детальних обчислень та вказівки на використані під час розрахунку числові показники.
У матеріалах справи відсутні докази того, що, здійснюючи розрахунок середньоринкової вартості, податковий орган враховував пробіг та строк експлуатації цих автомобілів.
Суди попередніх інстанцій також установили, що спірні легкові автомобілі реалізовані позивачем 24.02.2017 р. та 07.11.2017 р., в той час як копії витягів з вебсайта www.me.gov.ua датовані 22.05.2018 р.
Натомість така інформація, як вартість автомобіля, що розраховується виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки передач, пробігу легкового автомобіля, повинна бути отримана саме від Мінекономіки.
Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження визначення вартості спірних легкових автомобілів, тобто про актуальність цін на відповідні транспортні засоби станом на дату їх продажу позивачем фізичним особам.
Суд визнає, що податковий орган, посилаючись на обставини реалізації Товариством рухомого майна (легкових автомобілів) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь-яких мотивів з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення Товариством норм податкового законодавства та законність донарахування відповідачем відповідних податків за вчинення останнього.
(Джерело: постанова ВС від 10.12.2019 р. у справі № 826/13638/18)
