Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються відповідно до статей 1046 — 1053 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами і доповненнями (далі — ЦКУ).
Зокрема, згідно зі ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму грошей або таку саму кількість речей того самого роду та якості.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО не включаються такі доходи як основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником ПДФО до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти, а також доходи, отримані внаслідок індексації депозиту (вкладу) в гривні (прив’язка курсу національної валюти до курсу іноземних валют відповідно до умов договору) (пп. 165.1.29 ст. 165 ПКУ).
Сума коштів, яка надається юридичною особою — нерезидентом фізичній особі (позичальнику) за договором позики, повинна повернутися позикодавцеві у визначений договором термін. Така сума не підлягає оподаткуванню ПДФО і не відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
При цьому, якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
(Джерело: ДПС у Дніпропетровській області.
