Реальність також потребує з’ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв’язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з’ясування умов та характеру здійснених операцій.
Необхідно також перевірити фактичний (альтернативний) рух активів порівняно із задекларованим, наявність/відсутність у підприємства наміру отримати додатковий приріст активів чи зберегти їх вартість за наслідками вчинення спірних правочинів, технічну можливість постачальників підприємства виконати спірні поставки товарів та послуг з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов’язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).
Тобто, у цій справі висновки судів попередніх інстанцій про помилковість доводів контролюючого органу щодо штучного формування податкового кредиту є передчасними та зроблені без належного з’ясування фактичних обставин справи
(Джерело: Постанова ВС від 24.09.2019 р. у справі № 808/6350/15).
