За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Натомість апеляційним судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб’єкта господарювання по ланцюгах постачання, оскільки такі відомості мають інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій.
Щодо посилань контролюючого органу на кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом створення фіктивних підприємств, Суд вирішив, що результати оперативно-розшукових заходів у рамках кримінального провадження можуть стати доказами у податковому спорі лише після їх закріплення належним процесуальним шляхом, тобто вироком суду.А відтак отримана у ході досудового слідства інформація, на яку посилається податковий орган як обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про ненадання контролюючим органом належних та допустимих доказів на підтвердження нереальності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.
(Джерело: Постанова ВС від 10.09.2019 р. у справі № 814/2412/17)
