Як встановлено судом у ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на наявності інформації, зазначеної в акті про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту.
Водночас такий акт є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, і свідчить про неможливість співставлення цих первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже, й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Тому якщо неможливо здійснити з вірку — к онтролюючий орган н е м оже формувати висновок за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі, й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.
З названих причин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із контрагентом, підставою для яких слугували лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.
(Джерело: Постанова ВС від 08.08.2019 р. у справі № 810/7082/14)
