Судами під час розгляду справи не враховано, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є нетотожними в розумінні ПКУ, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що у позивача не виникло обов’язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, оскільки ним не здійснено фактичного (фізичного) відпуску пального кінцевим споживачам, тобто не відбувся фактичний рух пального через цього суб’єкта господарювання.
Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару — пального та виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком. Тому законодавець визначив, що обов’язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови — такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального. Інші умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб’єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації. Такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок неповного з’ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи, висновок про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС та безпідставність доводів контролюючого органу.
(Джерело: Постанова ВС від 25.06.2019 р. у справі № 816/1054/18)
