На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Втім, відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Тому суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки. Вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. Натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Крім того, як вбачається з договору постачання, постачальник здійснює передачу товару на склад покупця (позивача), а отже, обов’язок щодо транспортування придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей було покладено саме на постачальника (контрагента).
(Джерело: Постанова Верховного Суду від 24.05.2019 р. у справі № 826/7423/16).