Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є  фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюють органи фіскальної служби за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування (загальної площі об’єкта житлової нерухомості, або його часток), зменшеної на пільгову площу, розмір якої визначений пп. 266.4.1 ПКУ:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

Вищезазначені пільги, передбачені для фізичних осіб, не застосовуються до:

– об’єкта/об’єктів, площа яких перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 ПКУ;

– об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) – пп. 266.4.3 ПКУ.

Відповідно до пп. «ґ» 266.7.1 ПКУ , за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. «а» – «г» 266.7.1 ПКУ, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

(Джерело: ДФС у Київській області)