Судом першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили та зазначили, що сплата податку було здійснено підприємством своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, а невірне зазначення номеру рахунку у платіжному дорученні не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений податковим законодавством строк.
Податковий орган з такими висновками не погодився обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків попередніх судів, оскільки перевіркою встановлено, що Товариством порушено абз. 1 п. 8 Закону № 2464-VI, а саме: несвоєчасно сплачено суму єдиного соціального внеску, нарахованого за вересень 2013 року.
Водночас Верховний Суд зазначає, що у відповідності до частини 6 статті 9 Закону № 2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
З урахуванням фактичних обставин Верховний Суд зробив висновок про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПКУ. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до Державного бюджету.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15.
Допущена Підприємством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім’я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
(Джерело: постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16).