Підставами для укладення строкового трудового договору відповідно ст. 23 КЗпП є:
— характер виконуваної роботи;
— умови виконання роботи;
— інтереси працівника;
— інші випадки, передбачені законодавчими актами.
Працівники, прийняті за строковим трудовим договором, мають ті ж самі права, що й працівники, які працюють безстроково.
Цим договором на працівників повністю поширюється право на щорічну відпустку, яка становить 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР), а також на всі інші види відпусток, включаючи щорічні додаткові відпустки, всі види соціальних відпусток, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, відпустки без збереження заробітної плати тощо.
Переведення, переміщення, зміна істотних умов праці, застосування заохочень і дисциплінарних стягнень щодо «строкових» працівників відбуваються відповідно до вимог законодавства, так само як і для працівників, які працюють за безстроковим трудовим договором.
Працівники, які працюють за строковим трудовим договором, користуються правом на допомогу по тимчасовій непрацездатності.
На «строкових» працівників в обов’язковому порядку ведуться трудові книжки. При цьому запис про прийняття на роботу не має містити вказівки про строковий характер трудового договору. У графі 3 «Відомості про роботу» трудової книжки записується тільки посада та підрозділ, до якого приймається працівник
Строковий трудовий договір, як і безстроковий, оформлюється згідно з вимогами ст. 24 КЗпП. Він може укладатися як письмово, так і усно. Додержання письмової форми є обов’язковим лише у випадках, перелічених у ч. 1 ст. 24 КЗпП.
Допуск до роботи за укладеним строковим трудовим договором здійснюється після видання наказу роботодавця про прийняття працівника на роботу та повідомлення територіального органу ДФСУ відповідно до постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413.
(Джерело: Держпраці у Луганській області).