Фабула судового акта: Судами в цій справі було встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді про призначення позапланової документальної виїзної перевірки ФОП (позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства контролюючим органом був прийнятий наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної виїзної перевірки фізичної особи – підприємця …».
Посадовими особами управління ДФС з метою вручення наказу на проведення позапланової перевірки та ознайомлення з направленням на перевірку було здійснено виїзд за адресою фактичного здійснення підприємницької діяльності позивача, а за його результатами складено акт про невстановлення за місцезнаходженням та неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку позивача.
Слід зазначити, що контролюючим органом неодноразово приймалися накази про проведення перевірки та здійснювались подібні виїзди за результатами яких знову ж складались відповідні акти. Врешті-решт, контролюючим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, в якому зазначено, що «перевірка позивача була проведена в приміщенні ГУ ДФС у Черкаській області».
Однак суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства при вчиненні дій щодо проведення перевірки позивача, зважаючи на те, що контролюючим органом не вчинено всіх необхідних дій передбачених законодавством в разі коли контролюючий орган під час виходу на перевірку за адресою не виявив платника податків та не мав можливості провести перевірку.
С цими судовими рішеннями погодився також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Колегія суддів, зазначивши, зокрема, що контролюючий орган не уповноважений здійснювати спроби на проведення перевірки у вигляді видання багаторазово наказів у межах виконання ухвали слідчого судді, не виконавши вимоги законодавства щодо встановлення фактичного місцязнаходження (місця проживання) позивача.
Доводи контролюючого органу щодо ухиляння позивача від зустрічі з працівниками ДФС з метою уникнення отримання письмових повідомлень про проведення документальної перевірки та ознайомлення з направленням на перевірку, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями листків непрацездатності, відповідно до яких позивач у період з 09.03.2017 по 21.03.2017, з 22.05.2017 по 01.06.2017 та з 26.07.2017 по 11.08.2017, перебував на стаціонарному лікуванні.
Крім того, як було встановлено, – контролюючим органом вчинені дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в той час як фактично було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, що свідчить про її протиправність.
Згідно з п. 1.4.5 цього нормативно-правового документу у разі коли встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).
Акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної фіскальної служби.
При цьому підрозділ органу державної фіскальної служби, який встановив відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання), не пізніше наступного робочого дня після складання цього акта доповідною запискою повідомляє про це керівника (заступника керівника) органу державної фіскальної служби та у встановлених випадках передає оперативному підрозділу органу державної фіскальної служби, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на розшук відповідних осіб.
(Джерело: постанова ВС/КАС,справа № 823/1294/17, 08.08.18 р.).
