Відповідно до ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою КМУ.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути, меншою за розмір земельного податку (п.п. 288.5.1 ПКУ):
– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, – у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки; для земель загального користування – не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки; для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 % та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, – у розмірі не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 % та не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області;
не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 ПКУ);
може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у п.п. 288.5.2 ПКУ, у разі визначення орендаря на конкурентних заcадах (п.п. 288.5.3 ПКУ);
для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.
Згідно із ст. 25 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов’язаний у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
(Джерело: ДФС в Івано-Франківській області).
