Враховуючи, що скарга на контрагента за формою Д8 припинила відігравати свою головну роль – рятівника податкового кредиту, платники ПДВ почали активно використовувати договірний захист. А саме встановлювати «договірні» штрафні санкції за не реєстрацію/несвоєчасну реєстрацію або неналежне оформлення ПН продавцем, керуючись ст. 216 і 217 Господарського кодексу України.
Водночас юридична сила подібних застережень у договорі викликала сумніви. Адже вимога належним чином скласти і зареєструвати ПН – це обов’язок, передбачений податковим законодавством. І ця вимога не може вважатися господарським зобов’язанням, що виключає і можливість застосовувати господарські санкції за таке порушення.
Проте раніше судова практика в цьому питанні була достатньо різною. Одні суди не визнавали правомірності застосування госпсанкцій за «податкові» порушення, вважаючи, що госпсанкції можуть застосовуватися лише за порушення основного господарського зобов’язання, а зобов’язання зареєструвати ПН – це взагалі негосподарське зобов’язання. Інші суди, навпаки дотримувалися позиції – що якщо сторони включили відповідне зобов’язання в договір, то зобов’язані його виконати (постанова ВГСУ від 23.11.2016 р. у справі №917/852/16 якою суд визнав право покупця стягнути збитки з продавця в сумі недоотриманого податкового кредиту).
Тепер, у рішеннях Верховного Суду від 12.03.2018 р. №918/216/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72645158), від 13.04.2018 р. №902/380/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73353301), від 02.05.2018 р. №908/3565/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73761535), від 05.06.2018 р. №917/877/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74478888) звучить висновок, що вимога зареєструвати ПН не є господарським зобов’язанням. Тому за невиконання цього зобов’язання, госпсанкції у вигляді штрафу або відшкодування збитків (навіть якщо вони передбачені договором), застосовуватися не можуть:
«не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності – невиконанням господарського зобов’язання, оскільки обов’язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
<…>
Тому невиконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що <…> виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій».
Звернемо увагу і на позицію Верховного Суду стосовно відшкодування збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту в результаті не реєстрації/несвоєчасної реєстрації ПН (ухвала від 05.06.2018 р. №917/877/17, постанова від 12.03.2018 р. №918/216/17). Так, у ході судових розглядів позивач спробував довести, що в результаті не реєстрації ПН він зазнав збитків у вигляді втраченого податкового кредиту.
Водночас ВС не взяв до уваги аргументи позивача, роблячи акцент знову ж таки на тому, що відсутність реєстрації ПН не є порушенням господарського зобов’язання, а компенсація недоотриманого податкового кредиту не перебуває в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.
Крім того, аналізуючи наявність причинно-наслідкового зв’язку між збитками і протиправними діями продавця, ВС зазначає, що позивачем не були надані докази щодо використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації права на податковий кредит. Тобто вжиття заходів передбачених ст. 201.10 ПКУ – подання скарги на контрагента разом з декларацією з ПДВ (за формою додатка Д8).
Варто зазначити, що зараз суди перших інстанцій при розгляді подібних справ орієнтуються на нинішню позицію ВС (наприклад, рішення госпсуду м. Києва від 02.07.2018 р. у справі №910/4959/18).
