Під час проведення невиїзної документальної перевірки податковий орган вказав на ряд недоліків первинної документації, а саме:
- відсутність протоколу погодження ціни, умов, на яких буде прийматися якість виконаних робіт;
- неможливість встановити зміст наданих послуг;
- відсутність у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) відомостей про особу, яка його підписала від замовника;
- відсутність у рахунку-фактурі відомостей про особу, яка його склала;
- зазначення незрозумілих одиниць виміру послуг в рахунку-фактурі та акті виконаних робіт;
- строк сплати на підставі договору.
При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена.
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції (Джерело: Постанова ВСУ від 04.04.2018 р. у справі № 810/4751/13-а)