Суть спору : ТОВ «Б» (позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР) від 30.12.2014 р., винесене за результатами невиїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин із низкою контрагентів. Судами у задоволенні позову відмовлено. ТОВ «Б» подало касаційну скаргу.
Вирішуючи справу, суд узяв до уваги таке:
– із аналізу норм законодавства випливає, що первинні документи з відображення господарчих операцій є підставою для податкового обліку. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи на письмовий запит суду не надано доказів, які б підтверджували факт передачі, отримання, транспортування, зберігання ТМЦ та внесення плати, а також доказів подальшого використання позивачем отриманих ТМЦ (подальшої реалізації чи взяття на облік) та послуг. Відповідно, ним не підтверджено факт проведення господарських операцій та правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту;
– презумпції добросовісності платника податків відповідає обов’язок доведення органом ДФС правомірності прийнятого рішення в судовому процесі за позовом платника податків (ч.2 ст.71 КАСУ). Натомість у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків має довести наявність законних підстав для врахування задекларованих у податковому обліку даних під час визначення суми його податкового обов’язку. Касаційну скаргу ТОВ «Б» залишити без задоволення
Ухвала ВАСУ від 28.02.2017 р. № К/800/25692/15
