Суть спору: фермерське господарство (ФГ) (продавець, позивач) та госптовариство (покупець, відповідач) уклали договір на закупівлю продукції. Покупець закуповував продукцію у продавця за цінами, обумовленими в протоколі погодження ціни. Протокол погодження ціни було підписано й скріплено печатками обох сторін. Потому покупець надіслав на адресу продавця новий протокол з пропозицією змінити ціну у бік зменшення, підписаний лише ним. Продавець підтвердив одержання цього протоколу, але не погодився із зазначеними змінами умов договору і не підписав його. Покупець в односторонньому порядку зменшив закупівельну ціну продукції згідно з другим протоколом погодження ціни. Продавець, вважаючи, що покупець за період з 01.06.2015 р. по 31.10.2015 р. не доплатив йому 24032 грн. вартості закупленої продукції, подав позов до суду, в якому просив стягнути суму боргу й нараховані штрафні санкції, усього 30725,59 грн. У задоволенні позову було відмовлено. Продавець подав касаційну скаргу.
Суд при вирішенні справи враховував таке:
– відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки позивач не надав суду доказів надсилання й отримання відповідачем зауважень до протоколу погодження ціни і з 01.06.2015 р. продовжував постачати відповідачеві продукцію, що підтверджується документами, то ці обставини свідчать про його погодження зміни ціни у бік зменшення;
– згідно з поданими документами сторони не досягли згоди щодо зміни ціни з 01.06.2015 р. згідно із запропонованим відповідачем протоколом погодження ціни, а отже, продовжувала діяти ціна, встановлена сторонами раніше. І висновок суду про те, що, продовжуючи поставляти відповідачеві продукцію, позивач погодився з меншою ціною, є помилковим;
– у матеріалах справи є документи, які підтверджують, що у відповідача немає заборгованості перед позивачем. Проте за наданими відповідачем на підтвердження здійснення платежів документами неможливо ідентифікувати платіж. За таких обставин висновок суду без наведення розрахунків, на підставі яких він дійшов висновку про відсутність у відповідача боргу перед позивачем, є передчасним та необґрунтованим. Постанова ВГСУ від 22.03.2017 р. № 909/607/16
