Платник податків може обрати зручний для себе спосіб подання декларації про майновий стан і доходи, а саме:

• особисто або уповноваженою особою;
• поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення граничного терміну строку подання;
• засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Громадяни, які отримували іноземні доходи та знаходяться за кордоном, можуть надіслати декларацію поштою або в електронній формі. Подати декларацію в електронній формі можна скориставшись приватною частиною Електронного кабінету.

У режимі «ЕК для громадян» електронний сервіс «Податкова декларація про майновий стан і доходи» дозволяє сформувати декларацію та подати її до контролюючого органу з копіями первинних документів, у тому числі для використання права на податкову знижку. При складанні декларації в Електронному кабінеті платника здійснюється часткове автоматичне заповнення декларації на підставі облікових даних платника, відомостей про отримані доходи, наявних у Державному реєстрі фізичних осіб, та відомостей про об’єкти нерухомого чи рухомого майна.

 (Джерело: ДПС в Одеській області)

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.

Не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:

а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

б) поштові податки;

в) податки на реалізацію (продаж);

г) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.

(Джерело: ДПС у Дніпропетровській області)

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, відображається у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу «153».
Основна сума поворотної фінансової допомоги, яка надається суб’єктом господарювання фізичній особі – підприємцю або фізичній особі, відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «197».

Основна сума поворотної фінансової допомоги, яка повертається фізичній особі – підприємцю або фіз.особі, відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «153».

(Джерело: ДПС у Чернівецькій області)

З 08 лютого 2023 року набрав чинності Закон України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», згідно з яким підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу доповнено пунктами 89 та 90.

Так, тимчасово, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, встановлюється у розмірах, визначених пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу:

• 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
• 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
• 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
• 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
• 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Проте пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу не визначено відповідних зменшених розмірів штрафів за порушення граничних строків, передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, зокрема, які складені на операції з постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому зміни, передбачені пунктами 89 та 90 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, не скасовують діючого податкового обов’язку щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, які складені на операції з постачання товарів/послуг, за якими не нараховується ПДВ (звільнені від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою), визначеного статтею 201 Кодексу, та не звільняють платника податку від відповідальності за порушення такого обов’язку, визначеного пунктом 1201.1 статті 1201 Кодексу.

Таким чином, у разі порушення граничних строків для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, які складені на операції з постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою, до платника податку, на якого відповідно до Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, застосовуються штрафні санкції в розмірах, встановлених пунктом 1201.1 статті 1201 Кодексу, а сам: штраф у розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 гривень.

(Джерело: ДПС у Чернівецькій області)

Так, згідно з абзацами двадцять четвертим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники податку на прибуток підприємств, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності за неподання або несвоєчасне подання річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, уточнюючого розрахунку до річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що подається у разі, якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим п. 46.2 ст. 46 ПКУ, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Таким чином, платник податку на прибуток звільняється від відповідальності, передбаченої ПКУ, за неподання до 10 червня 2022, 2023, 2024 років річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

(Джерело: ДПС у Закарпатській області)

Положення п.п. «б» п.п. 165.1.54 ПКУ застосовуються до благодійної допомоги, отриманої зазначеними благодійниками – фізичними особами у таких звітних податкових роках:

• у звітному податковому році, що передує року внесення фізичної особи до Реєстру волонтерів;
• у звітному податковому році, в якому фізичну особу внесено до Реєстру волонтерів;
• у звітних податкових роках, наступних після року внесення фізичної особи до Реєстру волонтерів, але не пізніше 31 грудня року, наступного за роком, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, та/або завершено здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Зазначені у п.п. «б» п.п. 165.1.54 165 ПКУ доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня включно року, наступного за роком, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, та/або завершено здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Особливості оподаткування благодійної допомоги визначені п. 170.7 ст. 170 ПКУ.

Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб податкової декларації про майновий стан і доходи  встановлений ст. 179 ПКУ, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.

Водночас, п. 179.2 ст. 179 ПКУ визначені випадки, в яких обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається, крім випадків, коли подання Декларації прямо передбачено ПКУ, якщо, зокрема, такий платник податку отримував: доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з розд. ІV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.

У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2ПКУ.

Враховуючи викладене, благодійник – фізична особа, яка внесена до Реєстру волонтерів в порядку, визначеному Законом № 5073, подає до контролюючого органу Декларацію у разі, якщо на її банківський рахунок, призначений для здійснення благодійної діяльності, надходять кошти не від податкових агентів.

(Джерело: ДПС у Закарпатській області)

Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Термін «електронні послуги» та види таких послуг визначено у підпункті 14.1.565 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ. Так, під електронними послугами розуміються послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг, зокрема, але не виключно, належать послуги з:

• надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на вебсайтах, вебсторінках чи вебпорталах;
• надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів, зокрема, але не виключно, розміщених на платформах спільного доступу до інформації чи відеоматеріалів.

Особливості  оподаткування ПДВ операцій з постачання електронних послуг нерезидентами – платниками ПДВ фізичним особам (у т.ч. фізичним особам – підприємцям, яких не зареєстровано як платників ПДВ) на митній території України встановлено статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 208¹.1 статті 2081 розділу V ПКУ встановлюються правила оподаткування електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі постачання таких послуг фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку, особою – нерезидентом, яка визначена підпунктом «д» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ і яку зареєстровано як платника податку відповідно до пункту 2081.2 статті 2081 розділу V ПКУ.

Таким чином, якщо послуги, які надаються ФОПу закордонним «маркетплейсом» відповідно до умов договору та норм ПКУ класифікуються як електронні послуги, то місце постачання таких послуг визначається на митній території України, а тому такі послуги є об’єктом оподаткування ПДВ, а нарахування та сплата ПДВ за такою операцією здійснюється в залежності від статусу ФОПа (зареєстрований чи не зареєстрований платником ПДВ)

Якщо постачання електронних послуг через мережу Інтернет нерезидентом здійснюється фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано платником ПДВ, то нарахування та сплата ПДВ за такою операцією має здійснюватися особою – нерезидентом відповідно до статті 2081 розділу V ПКУ, тобто іноземним «маркетплейсом» (якщо такий «маркетплейс» зареєстрований платником ПДВ в Україні).

Якщо постачання електронних послуг через мережу Інтернет нерезидентом  здійснюється фізичній особі – підприємцю – платнику ПДВ, то обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ виникає у фізичної особи – підприємця – платника ПДВ відповідно до статті 208 розділу V ПКУ.

Отже, ФОП – платник ПДВ – отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такі послуги (суми комісії, яку отримав закордонний маркетплейс за продаж товарів/послуг та послуг з реклами).

2) Чи повинен ФОП із суми утриманої комісії за користування платіжними системами сплачувати ПДВ?

Якщо операції з надання послуг з виконання платіжних операцій, надаються ФОПу резидентами – надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем, то місцем постачання таких послуг є митна територія України. При цьому операції з постачання таких послуг згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 сті 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо операції з надання послуг з виконання платіжних операцій надаються ФОПу нерезидентами, то місце постачання таких послуг визначається  за межами митної території і такі операції також не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Отже ФОПу при придбанні послуг у надавачів платіжних послуг, операторів платіжних систем нараховувати та сплачувати ПДВ за такими операціями не потрібно, незалежно від того, постачальник таких послуг є резидентом, чи нерезидентом.

(Джерело: ДПСУ)

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Штраф, визначений пунктом 124.1 статті 124 Кодексу застосовується лише після сплати податкового (грошового) зобов’язання, оскільки зазначений штраф розраховується від погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням особливостей, визначених абзацом дев’ятим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов’язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків щодо строків сплати податків та зборів, зокрема, за 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), за І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень – травень 2022 року (для місячного звітного (податкового періоду), за умови їх сплати не пізніше 01.08.2022.

Положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу застосовуються до обов’язків сплати окремих податків / зборів / платежів, щодо яких Кодексом визначено окремі терміни рішати при встановленому річному звітному періоді.

Зокрема податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у річній Податковій декларації, сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Кодексу).

Щомісячна сплата податкового зобов’язання з плати за землю за податковий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, у разі надання річної податкової декларації розглядається як сплата за місячний звітний період.

Враховуючи зазначене, суб’єкт господарювання, який має можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати плати за землю, звільняється від відповідальності за порушення термінів сплати плати за землю за період січень — травень 2022 року, за умови їй сплати не пізніше 01.08.2022.

У разі сплати плати за землю за січень – травень 2022 пізніше 01.08.2022, а також за порушення термінів сплати плати за землю за червень – грудень 2022 року та подальші звітні періоди суб’єкт господарювання не звільняється від відповідальності, до платників застосовуються штрафні санкції, визначені статтею 124 Кодексу.

Податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та єдиного податку четвертої групи, визначене у річній податковій декларації, сплачується юридичними особами:

• авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт «б» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Кодексу);
• авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт «б» підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Кодексу);
• щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім Календарним днем податкового (звітного) кварталу (підпункт 295.9.2. пункту 295.9. статті 295 Кодексу).

Отже, сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, єдиного податку четвертої групи, що вноситься щокварталу, вважається сплатою за квартальний звітний період, і на неї поширюється дія абзацу дев’ятого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Таким чином, за порушення терміну сплати цих податків за І квартал 2022 року такі платники звільняються від відповідальності за умови сплати зобов’язань не пізніше 01.08.2022.

З урахуванням наведеного вище положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу не звільняють платників від застосування штрафних санкцій, встановлених пунктом 124.1 статті 124 Кодексу, у разі сплати після 01.08.2022 узгодженої суми грошового зобов’язання з:

• податку на прибуток, частини чистого прибутку (доходу) — за 2021 рік; податку на прибуток, частини чистого прибутку (доходу), єдиного податку третьої групи (зі ставкою 3 або 5 відсотків), єдиного податку четвертої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, транспортного податку, екологічного податку, рентної плати, туристичного збору, збору за місця Для паркування транспортних засобів — за І квартал 2022 року;
• податку на прибуток (платниками податку, які застосовують місячний звітний (податковий) період, відповідно до підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Кодексу), ПДВ, єдиного податку третьої групи (зі ставкою 2 відсотки), рентної плати, плати за землю – за січень – травень 2022 року;
• податків і зборів і платежів за інші звітні (податкові) періоди – при порушені строків, визначених Кодексом для сплати таких податків / зборів / платежів.

При цьому відлік терміну затримки сплати узгодженої суми грошового зобов’язання, встановленого абзацами другим та третім пункту 124.1 статті 124 Кодексу, у контексті платежів та звітних періодів, зазначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, починається 02.08.2022.

 (Джерело: ДПС у Хмельницькій області)

Судовими інстанціями з`ясовано, що позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду не надано відомостей щодо наявності у нього конкретних місць зберігання придбаного пального. Крім того, позивачем під час перевірки та під час судового розгляду не надано будь-яких документів (сертифікати якості, результати лабораторних досліджень тощо), які б підтверджували, що платником придбавався саме бензин автомобільний марки A-92, який відповідає коду згідно з УКТ ЗЕД 2710124194.

Не надано платником і документів щодо оприбуткування палива за березень 2019 року, наявності спеціальних резервуарів як у позивача, так і у його контрагента.

Більш того, перевіркою встановлено, що контрагент позивача не є виробником бензину А-92 (код згідно з УКТЗЕД 2710124194) та не здійснював придбання зазначеного товару.

Не надано позивачем і пояснень, яким чином він використовував придбане паливо у своїй господарській діяльності.

Також при наданні оцінки товарно-транспортним накладним судами встановлено невідповідність даних щодо перевізників, вказаних у товарно-транспортних накладних, даним податкової звітності позивача.

Крім того, судові інстанції встановили, що фактично оплата за товар, нібито отриманий позивачем, позивачем не проводилась.

Судом касаційної інстанції зауважено, що посилання платника на обставину реєстрації у встановленому порядку податкових накладних на придбаний товар (паливо) не може бути беззаперечним свідченням реальності господарських операцій з огляду на встановлені судовими інстанціями інші обставини, які свідчать про фіктивність господарських взаємовідносин платника з контрагентом.

Суди обґрунтовано зауважили, що господарські операції з придбання палива та інших нафтопродуктів відрізняються від господарських операцій з придбання звичайних товарів та потребують наявності, зокрема, спеціальних резервуарів, особливий облік оприбуткування та списання, сертифікатів якості або лабораторних досліджень тощо.

З урахуванням специфіки товару (нафтопродукти), що був предметом укладеного в охоплений перевіркою період позивачем договору поставки, платником не надано також доказів, що підтверджують виконання відправником транспортування небезпечних вантажів, як не надано також й інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, наявності відповідних свідоцтв та дозволів, а також не підтверджено наявність у позивача сертифікатів на цистерни транспортних засобів, якими здійснювались перевезення.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також відсутність у матеріалах справи документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку не підтверджено реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу товариства.

Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 12.04.2024 у справі № 160/4846/20 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 залишено без змін.

ДПСУ опублікувала Інформаційний лист № 4/2024 щодо особливостей оподаткування, подання та заповнення звітності для платників податків режиму Дія Сіті, а саме :

• порядку оподаткування окремих операцій резидентів Дія Сіті податком на прибуток підприємств та ПДВ;
• порядку оподаткування ПДФО операцій резидентів Дія Сіті на особливих умовах.

(Джерело: ДПСУ)