В ході розгляду справи встановлені факти ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання господарських операцій та сукупно з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеності наявності у контрагентів матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договорами із позивачем зобов’язання та дефектності первинних документів сукупно із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагента.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що в цьому випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу суб’єкта господарювання (позивача).
Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов’язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача підстав для його формування.
(Джерело: Постанова Верховного Суду від 03.06.2019 р. у справі № 821/1705/15-а)
