Верховний суд з даних питань , розглядаючи аналогічні справи зазначив, що угода сторін, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що це самостійна підстава припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи роботодавця тим, що потребує спільного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.
Така угода була оформлена між сторонами поданням працівником заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення, хоча законодавство про працю і не зобов’язує сторони трудового договору оформлювати угоду про звільнення в письмовій формі.
Згідно з усталеною судовою практикою, якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (п. 8 постанови суду ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9). Верховний суд зауважив, що приписи КЗпП України не зобов’язують власника або уповноважений ним орган прийняти відкликання працівником своєї заяви про звільнення, якщо ними досягнута домовленість про звільнення за угодою сторін.
(Джерело: Держпраці у Дніпропетровській області )