Контролюючий орган наполягає на тому, що платник податків документально здійснював операції щодо придбання послуг у контрагентів за відсутності фактичної можливості здійснення ними ідентифікованих операцій (охорона) — відсутні відповідні трудові та матеріально-технічні ресурси. Про це свідчать такі факти: до перевірки не надано переоформлену ліцензію на провадження охоронної діяльності контрагентів; у договорі та актах надання послуг не вказано перелік об’єктів із зазначенням адрес, за якими повинна була проводитись охорона з урахуванням часу, місця розташування об’єктів, необхідної кількості трудового ресурсу; до перевірки не надано розрахунок про кількість відпрацьованого часу; не надано ділової переписки з контрагентом про підтвердження кількості відпрацьованого часу на об’єктах, що охоронялися.
За результатами аналізу бази даних ДФС встановлено відсутність транспортних засобів, складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, у тому числі орендованих; у контрагентів відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату телефонного зв’язку та інших витрат для здійснення господарської діяльності; у мережі «Інтернет » відсутня інформація стосовно здійснення господарської діяльності (охорона) контрагентом.
Апеляційний суд, погоджуючись з позицією контролюючого органу, вказав, що виходячи з наданої звітності щодо наявної кількості трудових ресурсів у контрагентів позивача останні не мали фізичної можливості надати охоронні послуги в такій кількості годин на обумовлених договорами об’єктах. Так, на підприємствах контрагентів у звітні періоди працювало по дві особи за трудовими договорами та по три — за цивільно-правовими, в той час як задекларований обсяг охоронних послуг у годинах значно перевищує фізичні можливості п’яти осіб їх надати.
Утім суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що умови договорів про надання послуг з фізичної охорони передбачають, що виконавець не обмежений у виборі способів організації охорони: власними силами, силами залучених третіх осіб, шляхом укладання договорів цивільно-правового характеру з виконавцями — фізичними особами. Враховуючи наведене, для належного вирішення цього спору необхідним є з’ясування того, чи не залучались контрагентами позивача треті особи для виконання взятих на себе зобов’язань. Позивач як замовник послуг мав би володіти відповідною інформацією та надати суду докази на спростування цих аргументів податкового органу.
Суд також акцентує увагу на тому, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості здійснити відповідні послуги та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції.
Також слід зазначити, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не було досліджено факт використання придбаних позивачем послуг (як послуг з охорони об’єктів, так і юридичних послуг) у власній господарській діяльності, зокрема, з якою метою вони були придбані та як використані.
(Джерело: постанова ВС від 09.12.2019 р. у справі № 826/16597/18)
