Верховний Суд переконаний, що не обов’язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане у майбутньому, а також не виключено, що в результаті об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Утім віднесення операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною, нижчою ціни придбання товарно-матеріальних цінностей.
Але у справі, яка розглядається, судами так і не з’ясовано об’єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій (поставки), а також не перевірено наявності у Товариства наміру отримати додатковий приріст активів чи зберегти їх вартість за наслідками вчинення спірних правочинів, використання кредитних коштів у власній господарській діяльності.
Тобто не встановлено на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин, з якими контролюючий орган пов’язує порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування витрат за період, що перевіряється, й не надано належної правової оцінки останнім у контексті особливостей організації та ведення діяльності Товариства, які у повній мірі досліджені судами також не були.
(Джерело: Постанова ВС від 05.11.2019 р. у справі № 818/6203/13-а)
